Олег Титамир: Многострадальный перенос мобильного номера: кто хочет отменить удобную процедуру

Олег Титамир: Многострадальный перенос мобильного номера: кто хочет отменить удобную процедуру

Хто, як і чому намагається скасувати швидку й зручну для споживачів процедуру через суд?

З 1 грудня цього року повинна запрацювати спрощена процедура переходу споживача зі збереженням номеру до нового мобільного оператора, який пропонує більш вигідні тарифи і пакетні умови. Йдеться про набрання чинності рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) від 23.03.2021 № 107 «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів». Та, на жаль, не все так просто.

Річ у тім, що цей нормативно-правовий акт намагається скасувати… фізична особа через Окружний адміністративний суд міста Києва. Таким чином, маємо парадоксальну, якщо не абсурдну ситуацію: одна людина може добитися консервації «глобального» порушення прав мільйонів споживачів мобільних послуг.

Передісторія боротьби за алгоритм, який має бути гранично простим

Перенесення (портація) мобільного номера, або MNP (Mobile Number Portability) – це базова послуга, яка забезпечує безумовне право абонента на вибір оператора, що пропонує більш вигідні ринкові умови. Цей зручний для споживачів алгоритм успішно працює з кінця 90-х рр. минулого століття в багатьох країнах – від США й Австралії до Польщі, Румунії й Молдови. Зайве говорити про те, що існування спрощеної процедури MNP є могутнім фактором, який посилює конкуренцію між мобільними операторами в боротьбі за клієнта. А отже – так, чи інакше змушує їх покращувати якість і цінову політику в наданні послуг мобільного зв’язку.

Процедура MNP для абонентів «великої трійки» мобільних операторів, в Україні сяк-так запрацювала лише з 1 травня 2019 року. І то – після тривалих судових процесів між замовником закупівлі необхідного для портації обладнання (ДП «Український державний центр радіочастот), переможцем тендеру і одним із учасників торгів.

Як це не прикро, проте так вже склалося, що в нашій державі жодна з притомних і корисних для мільйонів споживачів новацій не може бути впроваджена без жорсткої «адміністративної» тяганини і численних спроб загальмувати процес «стейхолдерами», що затято відстоюють свій корпоративний, в тому числі фінансовий інтерес. Так сталося і з портацією мобільних номерів. За даними Міністерства цифрової трансформації (яке, до речі, послідовно відстоює цивілізований алгоритм MNP), за майже 2 роки операторам надійшло майже 200 тис. офіційних звернень щодо портації, але аж 40% заявникам безапеляційно відмовили. Як наголошують у Мінцифри, на заваді стала значна забюрократизованість цієї процедури.

Звісно, можна трактувати як суто оціночне судження, оприлюднене в ЗМІ в жовтні 2019 року висловлювання СЕО мобільного оператора “Lifecell” Ісмета Язиджи про нібито штучне ускладнення процедури портації на практиці. Мовляв, перша проблема, на яку найбільше нарікають абоненти, — це відмова при спробі заповнити реєстраційну форму, що необхідно при перенесенні мобільного номера до іншого оператора. Топ-менеджер тоді зазначив, буцімто частка такої відмови у одного з великих операторів мобільного зв’язку складає 50 %. Звісно, там всіляко заперечували схоже «звинувачення» конкурента. Але чи справедливі схожі інвективи, чи ні – але той «сигнал» і сьогодні виглядає для споживачів мобільних послуг більш, ніж тривожним.

Адже, куди правду діти: чинна процедура MNP в Україні, на відміну від країн ЄС, справді — вельми складна й марудна. Зокрема, абоненту потрібно фізично прийти до чинного оператора і заповнити форму, підтвердивши паспортні дані, щоб здійснити «транзит» зі збереженням номера до іншого провайдера мобільних послуг. Далі – оператор-донор має передати ці дані провайдеру-реципієнту. Такий «алгоритм» виглядає, вельми невиправданим, а то й абсурдним, особливо ж у контексті цифрової епохи. Та й інші процедурні моменти, як-то, розтягнутий у часі в 3-4 дні строк повноцінного завершення портації, не можуть не призводити до брутальних порушень прав споживачів. Слід сказати, що до нашої Асоціації і досі надходять численні скарги від клієнтів мобільних операторів – на штучно ускладнену процедуру MNP, а надто – в деяких випадках, на безапеляційні відмови деяких компаній і взагалі «благословляти» безболісний перехід до конкурентів.

Відтак, прискіпливо звернувши увагу на всі ці негативи, наприкінці 2020 року НКРЗІ як регулятор електронних комунікаційних послуг взявся до розробки нового нормативно-правового акту щодо спрощення MNP, який і було схвалено 23 березня ц. р.

Від себе додам, що наша громадська організація також активно долучилася тоді до успішного просування цього документу. Ми наполегливо надсилали стейкхолдерам наші пропозиції, вперто й тривало листуючись із профільними держорганами (зокрема, з Мінцифри, НКРЗІ, Державною регуляторною службою, Держспецзв’язку і т. д.), беручи участь у громадських обговореннях профільних документів на базі регулятора. При цьому, наша Асоціація входить до робочої групи при Мінцифри із розробки «Правил надання та отримання електронних комунікаційних послуг» як нормативно-правового акту до нового закону «Про електронні комунікації».

Раніше документ щодо спрощення MNP погодили, згідно з чинною урядовою процедурою, Державна регуляторна служба та інші профільні органи. А 5 квітня ц. р. Міністерство юстиції України зареєструвало акт НКРЗІ, а отже, він набрав чинності. Таким чином, завдяки кумулятивним зусиллям низки держорганів і НДО, нормативно-правовий акт мав би набрати чинності трохи більше, ніж через два місяці.

Попри складні юридичні формулювання для «непосвячених», суть документу – вельми проста. Вона зводиться до трьох наріжних позицій: 1) мобільний номер можна буде перенести набагато швидше – максимум за 1 добу, а не за 3-4, як за «старого» порядку; 2) абоненту потрібно буде звернутися лише до нового оператора, а не до двох, як раніше. А відтак, нівелюється можливість компанії-«донора» маніпулювати з реєстраційною формою, штучно затягуючи процес, а нерідко – і зводячи його нанівець; 3) абонент на передплатній формі обслуговування може перейти до іншого мобільного оператора зі збереженням номеру за спрощеним порядком, без необхідності «йти на поклон» до попереднього провайдера.

Здавалося би, відтепер життя споживачів мобільних послуг мало б значно полегшитися, а оператори би почали боротися за кожного клієнта винятково за допомогою «конвенційних», маркетингових інструментів. Та це, значною мірою, – не про вітчизняну бізнес-практику і не про стійкі традиції сумлінної конкуренції!

«Громадська організація? А ви хто?»

Кілька місяців тому громадянин Б. (який представляється адвокатом), вочевидь, обурившись можливістю спрощеного переходу для споживачів від одного мобільного оператора до іншого, подав позов до відомого на всю Україну Окружного адміністративного суду м. Києва (ОАСК). Мотив традиційний – при схваленні нормативного акту № 107 буцімто було порушено процедуру.

Позовні вимоги – визнати неправомірними дії Державної Регуляторної служби України (перший відповідач) з погодження рішення НКРЗІ «Про затвердження Змін до деяких рішень НКРЗІ з питань надання послуг із перенесення абонентських номерів». Також позивач просить суд скасувати державну реєстрацію цього документу Міністерством юстиції України (другий відповідач).

Інакше кажучи, громадянин Б. фактично намагається не допустити набрання чинності нормативно-правовим актом НКРЗІ з 1 грудня ц. р. Тобто, по суті, маємо до діла зі спробою скасувати досягнення НКРЗІ, Мінцифри, громадського сектору та експертної спільноти і «заморозити» на невизначений час чинний, вкрай неефективний і принизливий для споживача порядок MNP.

ОАСК відкрив відповідне адміністративне провадження у цій справі 22 червня 2021 р. На сьогодні позов не розглядається по суті, наразі ще тривають підготовчі засідання (сторони подають відзиви, клопотання, заявляють вимоги).

Коментуючи цей екстраординарний позов, зовсім не можна стверджувати, що тут застосовується вельми поширена в Україні практика великого бізнесу, коли той модерує, лишаючись в тіні, довготривалу судову тяганину від імені випадкової особи, аби анулювати незручні для нього закони, чи нормативні акти. Ми впевнені в тому, що громадянин Б. діє винятково від свого імені, не переслідуючи жодної матеріальної вигоди, відстоюючи не чиїсь корпоративні, а винятково власні права й інтереси.

Звісна річ, він не є «зіц»-представником одного з мобільних операторів, для якого спрощений механізм MNP – як «кістка» в горлі, яка заважає неправомірно й несумлінно отримувати надприбутки, надаючи неякісні і невиправдано дорогі послуги. І, звісно, для кожного мобільного оператора з «великої трійки» максимально спрощена і зручна для споживачів портація – це, як мінімум, справа честі, і ми в цьому впевнені.

Попри це, саме існування ймовірності прийняття судом рішення, яке суттєво притлумить права мільйонів споживачів, абонентів мобільного зв’язку — на користь одного громадянина Б., заради його суб’єктивних відчуттів і вельми сумнівних забаганок – виглядає ірраціонально, а тому загрозливо.

І саме для того, щоби захистити під час цього достоту «кафкіанського» процесу права й законні інтереси клієнтів послуг «рухомого зв’язку» (котрі теоретично можуть надовго стати «кріпаками» мобільних операторів — залежить від рішення суду), ГО «Українська організація захисту споживачів послуг» подала головуючому судді заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До речі, саме такий статус мають в судових засіданнях НКРЗІ як регулятор, ПАТ «Київстар» і ТОВ «Лайфселл».

Відтак, на черговому засіданні 2 вересня ц. р. суд розглянув можливість призначити ГО «Українська організація споживачів послуг» третьою особою в адміністративному процесі. Представниця нашої Асоціації вмотивувала таку позицію тим, що в судовому засіданні представлені як учасники державні органи й мобільні оператори. Водночас, відсутня організація, яка би захищала право споживачів на безперешкодне та оперативне перенесення номеру до іншого оператора.

Для його честі головуючого судді така аргументація, судячи з усього, виявилася дивною. Адже, поклавши руку на серце, який статус мають недержавні організації в Україні? Так, їх іноді запрошують на громадські обговорення якихось правових актів в міністерства і відомства, в муніципалітети. Представляти ж інтереси громадян в судовій інстанції – там, де може бути схвалене «доленосне» рішення, що, наприклад, перекреслює всі реформи і одиничні позитивні здобутки влади, – ось туди недержавному сектору зась!

Власне, такий сценарій у судовій справі (особливо ж, в ОАСК) щодо ймовірного скасування спрощеного порядку MNP був цілком прогнозований заздалегідь – адже, громадські організації незалежні від політичних та бізнес-кланів, тож можуть реально «зашкодити» у процесі позовного розгляду. Що прикметно: представники Мін’юсту, НКРЗІ та мобільного оператора “Лайфселл» підтримали участь нашої Асоціації як третьої сторони в суді.

Водночас, уповноважений від «Київстару» чи не єдиний (окрім, звісно, позивача) категорично заперечив статусну присутність громадської організації в судовому засіданні. Мовляв, «за цією логікою треба залучати всіх, хто брав участь в обговоренні акту, і всіх, хто може вплинути якимось чином» (на результати судового засідання? – О. Т.).

А далі – варто оцінити красу гри! – цей пан мотивував недоцільність залучення судом ГО «Українська організація захисту споживачів послуг» як третьої особи, ніби натякаючи на таку собі «недійсність» документу НКРЗІ щодо комфортного для абонетів порядку перенесення мобільного номера, а також – на латентну підтримку його скасування: «Тим більше, що наразі нормативно-правовий акт не набрав чинності, тобто він наразі не діє». Власне, в цьому контексті, споживачам вирішувати, хто саме – за спрощену процедуру MNP, а хто – проти.

На мій погляд, є цілком логічним, що суд взяв до уваги винятково аргументацію вельмишановного представника «Київстару», натомість позиції більшості учасників судового засідання (в тому числі – держорганів) були тотально проігноровані. Це – зовсім не дивно, позаяк для значного сегменту української Феміди і досі невідома практика захисту споживачів в цивілізованих країнах.

Зокрема, навряд чи значній кількості їхньої честі відомо те, що в Німеччині, чи Естонії громадські організації із захисту прав споживачів не лише активно представляють інтереси клієнтів бізнесу в судах різних рівнів, а й отримують гранти й субсидії від держави.

Хіба потрібно брати до уваги в спеціалізованій судовій практиці те, що, наприклад,
Асоціація польських споживачів
здійснює дослідження ринку, допомагаючи державному Управлінню з питань конкуренції і захисту прав споживачів, проводить інформаційні кампанії та співпрацює з місцевими споживчими омбудсменами.

Або – те, що рік тому Австрійська асоціація з захисту прав споживачів подала чотири цивільні позови до Федерального уряду з вимогою компенсації в 100 тис. євро туристам гірськолижного курорту «Ішгль» в Тіролі, котрі були інфіковані коронавірусом в березні 2020 р.? Асоціація звинувачує земельні та федеральні органи влади в тому, що вони нібито знали про загрозу масового зараження COVID-19 на курорті, проте не застосували жодних превентивних і карантинних заходів в контексті недопущення відпочивальників у зону ризику.

В Україні ж суд категорично відмовляється визнати профільну громадську організацію навіть «третьою особою, що не висуває самостійних вимог…»! І дає всі підстави не виключати негативний сценарій для мільйонів українських споживачів: коли рішенням ОАСК, що задовольнить позовні вимоги однієї людини, може бути здійснений відкат від цивілізованих європейських правил до «дикого ринку» на терені мобільних послуг.

Що потрібно для «єдиного мобільного вікна» ЄС в Україні?

Аби, не приведи Господи, не сталося вищеописаного абсурдного сценарію, всі гілки влади в Україні (і насамперед, судова) повинні визнати, щонайменше, такі позиції (оскільки ж інтегруємося до ЄС, аж земля під ногами горить!):

рішення НКРЗІ про спрощення порядку портації впроваджує європейський принцип єдиного вікна мобільних послуг

«One Stop Shop process«. А це передбачає розв’язання всіх проблем, пов’язаних з перенесенням абонентського номеру, за допомогою звернення лише до одного суб’єкта – оператора-реципієнта;

— такий підхід повністю відповідає Рекомендаціям Єврокомісії від 11 травня 2012 «Перенесення номерів – найкращі практики» (ECC Recommendation (12)02 «Number Portability – Best Practices»), наданим Комітетом з електронних комунікацій (ЕСС) Європейської конференції адміністрацій поштових служб та зв’язку (CEPT) – щодо запровадження послуги перенесення номеру;

процедура портації повинна бути якомога більш короткою й ефективною. Національний регуляторний орган має визначити максимальний час втрати сервісу під час MNP, який повинен бути значно менш тривалим, аніж один робочий день;

НКРЗІ має впровадити дієвий механізм, який запобігатиме зриву процесу перенесення номеру з боку оператора-донора під час процесу верифікації заяви абонента.

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Источник: www.obozrevatel.com