Чи зможе Тайвань самостійно захистити себе від Китаю?

Чи зможе Тайвань самостійно захистити себе від Китаю?

Стратегія Тайваню, якому загрожує одна з найбільших армій світу, полягає у тому, щоб максимально ускладнити вторгнення КНР на острів.

Напруга у відносинах Пекіна і Вашингтона досягла апогею через візит спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі на самоврядний острів Тайвань, який КНР вважає своєю територією.

Пелосі — найвища посадова особа США після президента Джо Байдена та віце-президента Камали Харріс, є однією з найбільш завзятих критиків офіційного Пекіна та послідовною прихильнецею опонентів китайської влади. У 1989 році Пелосі підтримала протестувальників на площі Тяньаньмень, а згодом відвідувала її для вшанування пам’яті загиблих студентів-активістів. Крім того, спікерка Палати представників висловлювала підтримку продемократичним акціям в Гонконзі та має близькі стосунки з тибетським лідером у вигнанні Далай-ламою.

Пелосі під час заходів, присвячених вшануванню пам’яті загиблих на площі Тяньаньмень (фото з архіву)

 

Візит Пелосі у Тайбей під час її азійського турне не на жарт розлютив китайську владу, яка останнім часом значно посилила патрулювання зони протиповітряної оборони острова та показово розпочала військові навчання неподалік Тайваню.

Чи захищатимуть США Тайвань від Китаю?

Не ясно, наскільки США можуть підтримати Тайвань у разі китайської агресії. Протягом десятиліть Вашингтон сповідував щодо Тайваню політику «стратегічної двозначності», підтримуючи дружні контакти з його урядом без офіційних дипломатичних відносин та визнання його повністю суверенною державою. Білий дім продає Тайбею озброєння, проте офіційно не бере на себе зобов’язання щодо військового втручання.

Водночас Китай вважає острів, що носить назву Китайська Республіка (Тайвань), своїм і розробляє плани щодо його повернення. Якщо знадобиться — силою.

На думку оглядачів, протягом останніх десятиліть китайська комуністична партія активно розвивала свої збройні сили, відомі як Народно-визвольна армія Китаю (НВАК). НВАК перевершує війська Тайваню і, на думку деяких експертів, є навіть більш потужною, ніж ті сили, які можуть дозволити собі ввести в регіон його союзники — такі, як США чи Японія. Втім, це не означає, що Тайбей повністю безпорадний перед можливим нападом Пекіна.

«Стратегія дикобраза»: зробити вторгнення дорогим для Китаю

Потенційний ризик китайського вторгнення висить над Тайванем уже кілька десятиліть. Доволі довго, щоб Тайвань зміг розробити складну систему оборони, яка б відповідала його географії. Щоб упоратися з такою гігантською державою, як Китай, Тайвань застосував асиметричний метод ведення війни, відомий як «стратегія дикобраза», мета якого — зробити вторгнення дуже важким і дорогим для супротивника, зазначають міжнародні спостерігачі.

Тайбей розробив багаторівневу систему оборони острова

 

Влада накопичила великі запаси протиповітряної, протитанкової та протикорабельної зброї та боєприпасів. Серед них — безпілотні літальні апарати (БПЛА), мобільні крилаті ракети берегової оборони (КРБО), здатні знищити дорогі китайські військові судна та військово-морські системи.

Швидкісні кораблі типу «Стелс» та мініатюрні ракетні штурмові катери — інше відносно дешеве, але високоефективне обладнання. Вони можуть бути розосереджені серед рибальських суден у портах Тайваню. Морські міни та швидкохідні міноукладачі також можуть ускладнити десантні операції будь-якого флоту.

Багаторівнева морська оборона

Щоб швидко захопити острів, китайській НВАК потрібно переправити через протоку велику кількість солдатів і величезну кількість вантажів — бронетехніку, зброю, боєприпаси, продовольство, медикаменти та паливо. Це можливо лише морем, оскільки можливості повітряних перевезень обмежені, зазначають експерти.

Територія Тайваню включає в себе ланцюг островів, деякі з яких розташовані поблизу китайських берегів. Встановлені на цих островах системи моніторингу можуть виявити флот, що відпливає від берегів Китаю. Це має дати тайванським силам достатньо часу для координації багаторівневої оборони, вважають військові аналітики.

Морські міни у поєднанні з швидкохідними кораблями та ракетними штурмовими катерами, а також наземні боєприпаси, розміщені на берегах і прилеглих островах, завдадуть удару по НВАК в найбільш уразливий момент, перш ніж у неї з’явиться шанс висадитися і розпочати операцію.

Партизанська війна

Тайвань також підготував свої міста до партизанської війни у разі, якщо НВАК таки вдасться висадитися на берег. У міських боях можна використовувати переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) та мобільні системи, як-от артилерійські ракетні комплекси високої мобільності (HIMARS), а будівлі можна перетворити на пункти укріплень.

Згідно з доповіддю, опублікованою у 2017 році фондом RAND, у системі військового резерву Тайваню налічується 2,5 мільйона людей плюс ще мільйон добровольців цивільної оборони. Загалом це число становить близько 15 відсотків населення Тайваню або одного чоловіка з чотирьох.

Захистити систему оборони

Однією з головних цілей тактики Тайваню є захист основних систем оборони, включно з авіацією та протиракетними установками, які можуть перехоплювати балістичні ракети та завдати основної шкоди силам вторгнення.

Тайванський винищувач

 

За останні кілька років Тайвань придбав десятки сучасних винищувачів у США, одночасно виробляючи власний винищувач AIDC F-CK-1 Ching-Kuo, який прозвали винищувачем місцевої оборони. Багато літаків перебувають на укріплених базах, а пілотів навчають використовувати шосе як злітно-посадкову смугу у разі бомбардування аеропортів.

Крім того, попри те, що Вашингтон може не втручатися в конфлікт, він пообіцяв продовжувати продавати Тайваню оборонні системи та надавати розвідувальну підтримку.

Усі ці заходи допоможуть Тайваню дати зрозуміти Китаю, що якщо почнеться війна, то вона буде тривалою, дорогою та кривавою.

Однак для такої маленької держави, як Тайвань, найкращим сценарієм було б уникнення конфлікту.

Джерело: Українська служба DW


Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet

Читайте Korrespondent.net в Google News

Источник: korrespondent.net